Словник
| Термін | Значення |
|---|---|
| Абревіатура | (від лат. abbrevio – скорочую) – скорочення слова чи словосполучення, вживане в усному та писемному мовленні; складається з початкових літер чи кількох літер скорочених слів |
| Абстрагування | одна з основних розумових операцій, що дозволяє подумки виокремити і перетворити в самостійний об'єкт розгляду окремі сторони, властивості або стани об'єкту, які самі по собі і незалежно від нього не існують. |
| Автентичний | (від грец. authentikos – на підставі достеменних даних, достовірно) – цілком вірогідний, заснований на першоджерелах. |
| Автореферат | короткий виклад наукової праці самим автором. |
| Авторизованность | привязка предлагаемых в ответе данных к известному источнику. В качестве источника могут быть использованы ссылка на сайт, книга и др. |
| Авторитетность | характеристика источника данных. Если эксперт в ответе не ссылается на источник, а говорит от первого лица, оценивается авторитетность самого эксперта |
| Авторський аркуш | одиниця виміру обсягу певного твору (літературного, наукового). На практиці прийняті такі обсяги одного авт. арк.: для прози – 40 тис. друкованих знаків (з інтервалами між словами включно), для графічного матеріалу – 3 тис. кв. см. відбитків (ілюстрацій, карт тощо). |
| Адекватність | рівність, відповідність, тотожність. |
| Актуальність | (від лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – відповідність твору чи дослідження сучасним практичним потребам |
| Альтернатива | (від. лат. – одне з двох) – одна з двох можливостей, що виключають одна одну. |
| Аналіз | це розкладання досліджуваного цілого на частини, виділення окремих ознак і якостей явища, процесу або відносин явищ, процесів. |
| Аналогія | розумова операція, коли знання, отримане з розгляду якого-небудь одного об'єкту (моделі), переноситься на інший, менш вивчений чи менш доступний для вивчення, менш наочний об'єкт, іменований прототипом, оригіналом. |
| Анкетування | один із способів письмового опитування значної кількості респондентів у відповідності з анкетою чи опитувальним листом. |
| Анотація | (від лат. anotare – зауваження, примітка) – коротка узагальнююча характеристика роботи, що подає стислу інформацію про зміст праці, відомості про автора та читацьке призначення. Анотація може також містити витяги з рецензій або посилання на них, викладати коротку історію даного твору. |
| Апарат книги | додаткові тексти, що включаються в ансамбль книги поряд із основними для сприяння читачеві в користуванні книгою (довідково-допоміжний апарат) і розумінні змісту (науково-довідковий апарат). Довідково-допоміжний апарат складають зміст, анотація, предметний, іменний та інші покажчики, списки ілюстрацій, таблиці, колонтитули. Науково-довідковий апарат включає вступну статтю, передмову автора, редактора, видавця, післямову, коментарі, примітки, бібліографічні посилання, при книжкові списки літератури. |
| Апробація | (від лат. approbation – схвалення, визнання) – схвалення, затвердження; обговорення наукових положень і висновків на наукових конференціях, симпозіумах, засіданнях тощо. |
| Аргументація | (лат. argumentum – логічне доведення, argumentation – наведення аргументів) – обґрунтування будь-якого положення, судження. В науці головним аргументом виступає думка, істинність якої доведена суспільною практикою, самоочевидними аксіомами. |
| Аспект | точка зору, з якої розглядається об'єкт (предмет) дослідження. |
| Атрибут | (від лат. attribuo – надаю, постачаю, наділяю) – невід’ємна, суттєва властивість, істотна ознака предмета або явища, закономірна форма виявлення. |
| Бібліографічні дані, бібліографічні відомості | конкретні відомості про документ (його автора, назву, місце та рік видання, кількість сторінок, зміст та ін.), що використовуються при складанні бібліографічного опису документа та в інших формах бібліографічної характеристики. |
| Бібліометрія | Використання математичних та статистичних методів вивчення потоків наукових документів (книг, періодичних видань, та ін.) з метою виявлення тенденцій розвитку предметних галузей, особливостей авторства і взаємного впливу публікацій. Вся бібліометрія побудована на аналізі даних про публікації — бібліографічних даних. |
| Брошура | (від франц. brochure, від brocher – зшивати) – друкований твір обсягом не менше 5 і не більше 48 сторінок. |
| Валідність | ступінь відповідності показника тому поняттю, яке він покликаний відображати. |
| Вербальний | (від лат. verbalis – слово) – усний, словесний. Вербальна інформація – та, що повідомляється усно. |
| Верифікація | (від лат. verus — «істинний» и facere — «робити»). 1. перевірка за допомогою доказів, яких-небудь теоретичних положень, алгоритмів, програм і процедур шляхом їх зіставлення з еталонними або емпіричними даними, алгоритмами і програмами. 2. методика розпізнавання брехні. |
| Версія | (від франц. version, з лат. – вертіти, крутити, перевертати) – 1) один із кількох, відмінних один від одного, викладів або пояснень, трактувань факту, події, явища тощо; 2) різновид гіпотези. |
| Висловлювання | думка, виражена розповідним реченням, яка може бути істинною або помилковою. |
| Відкриття | здобуття принципово нового знаття винятково важливого для науки і практики. |
| Генезис (генеза) | (від грец. genesis – походження) – походження, становлення і розвиток явища, об’єкта, що привів до певного стану, виду. |
| Гіпотеза | це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним |
| Графік | (від грец. graphicos – письмовий, зображений) – 1) зображення за допомогою ліній кількісної залежності якогось процесу, явища тощо; 2) у математиці – графічні функції, тобто крива на площині, що зображує залежність функції від аргументу. |
| Дедукція | вид умовиводу від загального до приватного, коли з маси окремих випадків робиться узагальнений висновок про всю сукупність таких випадків. |
| Депонування (документа) | (від лат. deponere – класти) – форма опублікування документа, що полягає в його зберіганні в спеціально визначеному центрі, з обов’язковим інформуванням про депонований документ в опублікованому бібліографічному посібнику, з метою надання документа або його копії споживачам інформації для використання. |
| Дефініція | (лат. definicio - визначення) - коротке визначення поняття, терміну. |
| Дилема | (від грец. dilemma – подвійний засновок) – 1) логічне судження з двома висунутими протилежними положеннями, що суперечать одне одному і виключають можливість третього; 2) необхідність вибору між двома (звичайно небажаними або важко здійсненими) можливостями |
| Дисертація | (від лат. dissertation – розвідка, роздуми, дослідження) – форма наукового дослідження, що публічно захищається на засіданнях вченої спеціалізованої ради за певною спеціальністю, подана на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук. Це кваліфікаційна праця, де представлена сукупність результатів і наукових положень, висунутих здобувачем для прилюдного захисту, що свідчать про особистий внесок у науку. |
| Дискусія | (від лат. discussio – розгляд, дослідження) – широке публічне обговорення певного суперечливого наукового, політичного чи іншого питання за зібранні, в розмові, засобах масової комунікації; перен. – спір, суперечка окремих осіб, співбесідників. |
| Діаграма | (від грец. diagramma – малюнок, креслення) – графічне зображення, що наочно, у вигляді певних геометричних фігур показує співвідношення між різними величинами, які порівнюються. |
| ДНТБ | Державна науково-технічна бібліотека України |
| ДСНТІ | Державна система науково-технічної інформації - в СРСР |
| Експеримент в науковому методі | метод дослідження певного явища в керованих умовах. Відрізняється від спостереження активною взаємодією з досліджуваним об'єктом. |
| Емпіричний | сприйманий за допомогою органів відчуття |
| Ерудиція | Ерудиція (від лат. erudicio – ученість, освіченість) – глибокі знання у певній галузі знань чи в багатьох галузях; обізнаність. |
| Есе | (від франц. еssai – спроба) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуальним трактуванням теми. |
| Еталон | (від франц. etalon – кілок, паличка для вимірювання) – 1) зразкова міра або зразковий вимірювальний прилад; зразок для порівняння з чимось. |
| Закон Лотки | Описує частоту публікації авторів в тій чи іншій галузі. Число авторів що публікують певне число статей є фіксованим до числа авторів однієї статті. |
| Ідеал | (від франц. ideal) – взірець досконалості будь-чого в будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах. |
| Ідеалізація | конструювання подумки уявлень про об'єкти, що не існують або нездійснені в дійсності, але таких, для яких існують прообрази в реальному світі. Процес ідеалізації характеризується відволіканням від властивостей і відносин, властивим об'єктам реальної дійсності та введенням в зміст новоутворених понять таких ознак, які в принципі не можуть належати їх реальним прообразам. «Матеріальна точка», «абсолютно чорне тіло»,«ідеальний газ» |
| Ідентичність | (від лат. identicus – однаковий, тотожний) – тотожність, рівнозначність предметів або понять. |
| Ідея | (від грец. idea – начало, основа, первообраз) – форма відображення зовнішнього світу, що охоплює цілі й перспективи його пізнання і практичного перетворення. |
| Ідіографічний підхід | (від др.-грецьк. Ἴδιος - своєрідний + γράφω - пишу) - пошук індивідуальних особливостей людини або будь-якого іншого об'єкту (наприклад, цивілізації, конкретного еволюціонуючого суспільства), по наявності яких він відрізняється від інших людей. |
| Ієрархія | (від грец. hieros – священний і влада) – розташування частин або елементів цілого в послідовності від вищого до нижчого. |
| Ілюзія | (від лат. illisio – жарт, висміяння, іронія, обман) – 1) хибне уявлення про щось; викривлене сприйняття дійсності; 2) перен. – нездійсненна мрія, надія. |
| Ілюстрація | (від лат. illustration – зображення) – 1) зображення, яке наочно пояснює або доповнює текст (малюнки, гравюри, фотографії, репродукції, схеми, картини та ін.); 2) приклад, який пояснює що-небудь. |
| Імпакт-фактор (IF) | Чисельний показник важливості наукового журналу. Відповідно до ІФ оцінюють рівень журналів, якість статей, опублікованих в них, дають фінансову підтримку дослідникам і приймають співробітників на роботу. |
| Індекс | (від лат. index – покажчик, список, перелік, каталог) – 1) список, покажчик, перелік чогось; 2) цифровий показник послідовних змін якогось економічного явища; 3) система умовних позначень (буквенних, цифрових), напр., бібліотечно-бібліографічний, поштовий тощо. |
| Індекс Хірша | Кількісна характеристика продуктивності вченого, заснована на кількості його публікацій і кількості цитувань цих публікацій. |
| Індекс цитування наукових статей (ІЦ) | реферативна база даних наукових публікацій, індексує посилання, зазначені в пристатейних списках цих публікацій і надає кількісні показники цих посилань (такі як сумарний обсяг цитування, індекс Хірша та ін.) |
| Індукція | вид умовиводу від приватних фактів, положень до загальних висновків, від окремих фактів до узагальнень. |
| Інженерія | галузь діяльності, що здійснює моделювання, діагностику, проектування, конструювання, регулювання систем різної природи та управління ними. |
| Інновація | (англ. innovation) - це впроваджене нововведення, що забезпечує якісне зростання ефективності процесів чи продукції, затребуване ринком. Iнвестиція в новацію. |
| Інтервал | (від лат. intervallum – проміжок (часу), відстань) – перерва, проміжок, пауза, відстань. |
| Інтерпретація | (від лат. interpretation – тлумачення, пояснення) –1) сукупність значень (смислів), що надаються тим або іншим елементам (висловлюванням, символам, формулам і т.д.), певній теорії – найчастіше це значення використовується в математиці, логіці, теорії пізнанні, методології науки. |
| Істина | знання, що відповідає своєму предмету, збігається з ним; правдиве відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини; відтворення його таким, яким воно існує поза і незалежно від свідомості людини. |
| Історичний метод | дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей. |
| Кваліфікація | ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь і навичок необхідних для виконання певного виду роботи. |
| Квантифікація | (від квант) (рос. квантификация, англ. quantification, нім. Quantifizierung f – кількісне вираження якісних ознак. |
| Класифікація | багатоступеневий, розгалужений поділ логічного об’єму поняття, впорядкування об’єктів за сутнісними ознаками. |
| Кліше | (від франц. cliche, бук. відбиток) – 1) ілюстраційна друкована форма; 2) шаблонна фраза, мовний штамп. |
| Колоквіум | (від лат. colloquium – співбесіда) – 1) наукові збори, під час яких проводиться обговорення доповідей на визначену тематику; 2) метод перевірки знань студентів, який відбувається у формі бесіди викладача зі студентами. |
| Компіляція | (лат. compilatio – крадіжка, грабіж) – неоригінальний, несамостійний твір (літературний чи науковий), запозичення чужих праць. Такий характер мають передусім науково-популярні твори, деякі види коментарів, словників тощо. |
| Комплекс | (від лат. complexus – зв’язок) – сукупність зв’язків предметів, дій, явищ або особливостей, що складають одне ціле. |
| Комунікація | (від лат. communicatio – зв’язок, повідомлення) – 1) спілкування, що ґрунтується на взаєморозумінні; повідомлення, інформація від однієї людини до іншої або кількох інших; 2) масова комунікація – процес поширення інформації за допомогою технічних засобів. |
| Конкретизація | процес знаходження цілісного, взаємопов'язаного, різностороннього та складного (протилежний абстрагуванню). Дослідник спочатку утворює різні абстракції, а потім на їх основі допомогою конкретизації відтворює цю цілісність (уявне конкретне), але вже на якісно іншому рівні пізнання конкретного. |
| Конкретизувати | (від франц. concretiser і лат. concretus – згущений) – робити більш наочним, уточнювати. |
| Конструктивний | 1) той, що стосується певної конструкції; необхідний для створення певної будови; 2) творчий, «що є основою для побудови, поліпшення або розвитку чого-небудь». |
| Контекст | середовище, в якому існує об'єкт. |
| Концепція | система поглядів на що-небудь, основна думка, коли визначаються цілі та завдання дослідження та вказуються шляхи його проведення. |
| Краудфандинг | ( від англ. Сrowd funding, сrowd - «натовп», funding - «фінансування») це колективна співпраця людей, які добровільно об'єднують свої гроші або інші ресурси разом, як правило через Інтернет, щоб підтримати зусилля інших людей або організацій. Фінансування за схемою краудфандингу може виконувати різні функції - допомога постраждалим від стихійних лих, підтримка з боку вболівальників чи фанатів, підтримка політичних кампаній, фінансування стартап-компаній та малого бізнесу, створення вільного програмного забезпечення і багато ін. |
| Критерій | (від грец. kriterion – ознака) – ознака істинності, на підставі якої дається оцінка, пізнання, керування, оптимізація і т.д. |
| Метод | (від грец. methodos – спосіб пізнання) – спосіб досягнення мети, сукупність прийомів та операцій теоретичного, практичного освоєння дійсності, спосіб певним чином організованої людської діяльності. Методи можуть бути: аналогій, гіпотетичний, закономірності, ідеалізації, індукції і дедукції, виключень, класифікації, контрольних запитань, моделювання, „мозкової атаки”, нормативний, відбору, парадоксу, проб, ранжування, синтезу, систематизації, спрощення, фокусування, формалізації, екстраполяції, емпатії тощо. |
| Модель | допоміжний об'єкт, обраний або перетворений в пізнавальних цілях, що дає нову інформацію про основний об'єкт. Форми моделювання різноманітні і залежать від використовуваних моделей і сфери їх застосування. За характером моделей виділяють предметне і знакове (інформаційне) моделювання. |
| Моделювання | (від франц. modeler – ліпити, формувати) – метод пізнання явищ і процесів, що ґрунтується на заміні, теоретичній або експериментальній, об’єкта досліджень (оригіналу) подібним до нього (моделлю). |
| Моніторинг | (від англ. monitoring – спостереження) – спостереження, оцінка і прогноз системи або її навколишнього середовища. |
| Монографія | (від грец.: один і пишу) – наукове видання, присвячене дослідженню однієї теми чи проблеми, виконане одним (одноосібна монографія) чи кількома авторами (колективна монографія). Як правило, подається оригінальна концепція розуміння об’єкта, узагальнюється значний теоретичний і прикладний матеріал. Обсяг – не менше 100 сторінок. |
| Наратив | Історично і культурно обгрунтована інтерпретація деякого аспекту світу з певної позиції, а саме сенс історичної події не стільки існує "об'єктивно", скільки виникає в контексті розповіді про подію і іманентно пов'язаний з особистісною інтерпретацією. |
| Наука | сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація об’єктивних знань про дійсність. |
| Наукова діяльність | інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. |
| Наукова проблема | конкретне питання, що виникає, коли наявних знань не достатньо для вирішення конкретного завдання, і спосіб, за допомогою якого можна здобути відомі знання, невідомий. |
| Наукова робота | дослідження з метою одержання наукового результату. |
| Науковий факт | (від. лат. factum – зроблене) – складова наукового знання, що відображає об’єктивні властивості речей і процесів, на основі яких визначаються закономірності явищ, вибудовують теорії, формулюють закони. |
| Наукові дослідження | процес опрацювання нових наукових знань, один із видів пізнавальної діяльності. Суть Н.д. полягає у встановленні наукових фактів і закономірностей, розробці нових технічних проектів і вирішенні національних міжнародних проблем, які ставляться перед наукою. |
| Науково-прикладний результат | нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо. |
| Наукометрія | Область наукознавства, що займається статистичними дослідженнями структури і динаміки наукової інформації. |
| НДДКР | |
| Неопублікований документ | не поданий для широкого (публічного) використання документ. |
| Номотетичний підхід | підхід, спрямований на виявлення загальних закономірностей функціонування та еволюції різноманітних систем (природних, соціальних, семіотичних і т.д.). Протиставляється ідіографічному. |
| НСНТІ | національна система науково-технічної інформації України Ця система має три профілі, що виділяються за змістом бібліографічної інформації (універсальний, багатогалузевий та галузевий) і три рівні за територіальною ознакою: всеукраїнський, регіональний та низовий . |
| Об’єкт | ( від лат. objectus – предмет) – 1) зовнішній світ, що існує поза нами, незалежно від нашої свідомості і є предметом пізнання, практичної дії суб’єкта; 2) предмет, явище, на які спрямована якась діяльність (напр., об’єкт дослідження) тощо. |
| Об'єктивність | 1) дійсне, незалежне від волі і свідомості людини існування світу, предметів, їх властивостей і відносин; 2) неупереджене ставлення до чого-небудь. |
| Опонент | (від нім. opponent i лат. opponens – той, що протиставляє, заперечує) – фахівець, який спростовує чи заперечує твердження доповідача, супротивника у диспуті. |
| Оригінал (науковий) | (від франц. original i лат. originalis – походження) – 1) рукописний або друкований документ, підписаний автором або керівником відповідної установи, організації. |
| Патент | (від лат. patens – відкритий, явний) – 1) свідоцтво, яке видають винахідникові для засвідчення його авторства та виключних прав на винахід; 2) документ, що надає якесь право або привілей. |
| Плагіат | (лат. plagio - викрадаю) – зумисне привласнення авторства на чужий твір (літератури, живопису, науки тощо) в цілому або його частини. Особа, що постраждала від плагіату, має право на цивільно-правовий захист авторства, зокрема на відшкодування збитків, публікації в пресі про допущене порушення. |
| План | (від лат. planum – площина) – система взаємопов’язаних завдань, що визначають строки, порядок і послідовність виконання програм, окремих робіт, операцій; порядок, послідовність викладу матеріалу. |
| Порівняння | метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об’єктами. |
| Постулат | (від лат. postulatum – вимога) – твердження, яке при побудові наукової теорії сприймають без доказів як вихідне. |
| Пояснення | з’ясування особливостей ситуації, розкриття мотивів, причин певних процесів, явищ, подій. |
| Правило | умова, якої необхідно дотримуватися, виконуючи певну дію. |
| Препринт (предпублікація) | Наукове видання (невеликого обсягу), присвячене якій-небудь темі, з якою автор хоче ознайомити зацікавлених осіб та спеціалістів (для обговорення та / або уточнення отриманих результатів роботи), що випускається в світ до публікації статті в рецензованому науковому журналі або до виходу повноцінної монографії. Як правило, препринти не рецензуються перед виходом у світ, тому вони можуть містити помилки і тому часто не враховуються у звітах як публікації. Електронний препринт (препринт, що розміщується в Інтернеті) іноді називають е-принтом. |
| Прикладні наукові дослідження | наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей. |
| Принцип | (від лат. principum – начало, основа) – вихідний пункт теорії; те, що становить основу певної сукупності знань. Існують принципи: загального зв’язку, ієрархії, нормативності, оптимальності, розвитку, системності, управління, формалізації, цілісності та ін. |
| Проблема | (від грец. problema – задача) – знання про незнання, питання чи комплекс питань, що виникають у процесі пізнання і вимагають відповіді; у широкому значенні – складне теоретичне або практичне питання, яке потребує вивчення і вирішення; у науці – суперечлива ситуація, що виступає у вигляді різнорідних позицій у поясненні певних явищ, об’єктів, процесів і вимагає адекватної теорії для її вирішення. |
| Прогноз | (від грец. – передбачення) – ймовірне науково обґрунтоване судження про перспективи, можливі ситуації, становище того чи іншого явища у майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни їх здійснення. |
| Програма | (від грец. programma – оголошення, розпорядження, указ) – 1) план діяльності; виклад основних положень і цілей діяльності; 2) короткий виклад змісту навчальної дисципліни; 3) упорядкована послідовність дій для ЕОМ, що реалізує алгоритм вирішення певних задач. |
| Резюме | (від франц. resume) – короткий виклад основного змісту доповіді, дискусії тощо. |
| Реферат | (від лат. refero – повідомляю) – стислий письмовий або усний публічний виклад змісту однієї або кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми чи літературного твору. Різновид – автореферат, тобто короткий виклад положень наукового дослідження, власної праці, зокрема наукової чи літературної; стислий переказ її концепції з характеристикою методів і методики дослідження, зроблений письмово самим автором. Як правило, подається разом із дисертацією і публікується окремою брошурою. |
| Реферативний журнал | періодичне видання довідково-бібліографічного характеру, що містить інформацію про новітні досягнення з відповідних галузей знань, стисло передає основний зміст окремих видань, статей, електронних джерел тощо. |
| Символ | (від грец. – знак, пізнавальна прикмета) – ідея, образ або об’єкт, що має власний зміст і одночасно подає в узагальненій, нерозвиненій формі дещо інший зміст. |
| Синтез | смислове поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле (систему). |
| Система | (від грец. systema – утворення) – сукупність елементів, що перебувають у певних зв’язках один із одним і з середовищем, утворюючи при цьому певну цілісність, єдність. |
| Систематизувати | приводити в певну систему, розташовувати у визначеному порядку, встановлювати певні закономірності. |
| Системний підхід | принцип пізнавальної і практичної діяльності, що ґрунтується на системному відображенні дійсності. |
| Список джерел | Список публікацій, на які автор посилається в тексті, бібліографія, посилання або список його або її книг чи статей. Як правило, посилання на джерела, що автор використовував, щоб написати книгу або статтю. |
| Спостереження | метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об’єктів за допомогою органів чуття, без втручання їх у буття дослідника. |
| Стандарт | (від англ. standard – норма, зразок, мірило) – в широкому значенні: зразок, еталон, модель; нормативно-технічний документ із стандартизації, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації, затверджується компетентним органом. |
| Стиль | (від лат. stilus, грец. stylos – паличка для письма) – 1) індивідуальна манера, своєрідні ідейно-художні особливості митця; 2) функціональний різновид літературної мови (напр., науковий, художній, публіцистичний тощо); 3) особливості мовлення, побудова мовлення згідно з нормами синтаксису тощо. |
| Структура | (від лат. structura – побудова, розміщення) – упорядкованість відношень, що зв’язують елементи системи і сприяють її рівновазі; спосіб організації системи, тип зв’язків. |
| Судження | розумова дія, що реалізує ставлення мовця до змісту висловлюваного. |
| Схема | (від грец. schema – вид, форма) – 1) умовне креслення, що розкриває принцип побудови або функціонування чого-небудь; 2) зображення або опис у загальних рисах; попередній план; 3) абстрактне, спрощене зображення чого-небудь, загальна готова формула. |
| Творчість | діяльність, що сприяє появі нової якості; виявляється у будь-якій сфері (науковій, художній, політичній, комунікаційній, науково-технічній і т.д.), де створюється, відкривається, віднаходиться щось нове. |
| Теза | (від грец. thesis – положення, твердження) – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, повідомлення, монографії, дисертації. |
| Тезаурус | (від грец. thesauros – cкарб) – 1) тип словника, що подає лексичний склад мови в повному обсязі; 2) в інформатиці – повний систематизований набір даних у будь-якій сфері знання, що дозволяє людині або обчислювальній машині орієнтуватися в ній. |
| Тема | (від грец. thema – основа, положення) – предмет судження, зображення, дослідження, обговорення (напр., тема дисертації, лекції і т.д.), наукове завдання, що належить до конкретної галузі наукового дослідження. |
| Тенденція | (від лат. tendere – спрямовую) – напрямок розвитку будь-якого явища або процесу, певні зміни неоднозначного характеру. |
| Теорія | (від грец. theoria – розгляд, міркування, вчення) – система достовірних знань про дійсність, що описує, пояснює, передбачає явища конкретної предметної галузі. |
| Термін | (від лат. terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення, що має точно позначити поняття і його зв’язки з іншими поняттями в межах певної сфери. |
| Узагальнення | одна з основних пізнавальних розумових операцій, заключається у виділенні і фіксації відносно стійких, інваріантних властивостей об'єктів і їх відносин. Узагальнення дозволяє відображати властивості і відносини об'єктів незалежно від приватних і випадкових умов їх спостереження. Функція узагальнення полягає в упорядкуванні різноманіття об'єктів, їх класифікації. |
| УкрІНТЕІ | Український інститут науково-технічної і економічної інформації - головна організація НСНТІ України з питань координації та науково-методичного забезпечення діяльності Національної системи НТІ України |
| Фактор | (від лат. factor – той, що робить) – чинник, рушійна сила, причина певного явища, процесу. |
| Фальсифікація | (від лат falcificare - "підробляти") - свідоме спотворення, підміна справжнього помилковим. |
| Феномен | (від грец. phainomenon – те, що з’являється) – 1) явище, в якому спостерігається певна суть; 2) рідкісне, незвичайне явище або видатна, виняткова людина. |
| Фіксація, фіксування | (від франц. fixation – закріплювання, установлення) – запис, реєстрація, установлення чого-небудь. |
| Формалізація | відображення результатів мислення в точних поняттях або твердженнях. |
| Формація | (лат. formatio - утворення, вид). 1. Певна ступінь, стадія в розвитку чого-небудь; тип, структура чогось (напр. суспільства), притаманні даному ступеню, стадії розвитку (наук.). "Суспільно-економічні формації. Феодальна формація." 2. Система поглядів, душевний склад (книжн.). "Людина іншої формації. Люди нової формації." 3. Сукупність геологічних відкладень, пластів одного періоду (геол.). "Прибережна формація." |
| Фрагмент | (від франц. fragment – уламок, шматок) – уривок певного тексту чи твору (в науці, мистецтві, літературі тощо). |
| Фундаментальні наукові дослідження | науково-теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку. |
| Цитата | (від нім. zitat, від лат. cito – наводжу, проголошую) – буквально відтворені фрагменти чужої промови, вислову чи статті для підтвердження власного погляду, полеміки з цитованим автором. |
| Шифр | (від франц. chiffre – цифра) – у бібліотечній справі – умовне позначення місця книги на бібліотечних полицях, документальних матеріалів – у книгосховищі. |
| Шкала | (від нім. skala і лат. scalae – драбина) – 1) у вимірювальних приладах – лінійка (або циферблат) із поділками; 2) низка величин у висхідному чи низхідному порядку; 3) перен. – про певні зіставлювальні явища, поняття, властивості. |
| Школа | (від лат. schola, грец. schole – дозвілля, учена бесіда) – 1) навчально-виховний загальноосвітній заклад; 2) напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці, що ґрунтується на спільних поглядах, принципах тощо; 3) перен. – набуття певного досвіду і сам набутий досвід. |
| Modus ponens | (лат. "стверджуючий модус") - висновок від істинності підстави до істинності слідства в гіпотетичних умозаключеннях. |
| Modus tollens | (лат. "заперечуючий модус") - висновок від заперечення слідства до заперечення підстави в гіпотетичних умозаключеннях. |
Відображається 153 елементів
