З історії математики

Часто кажуть, що цифри керують світом;
щонайменше, без сумніву, цифри вказують як ним керують.
А.Ейнштейн

За періодизацією видатного математика академіка А. М. Колмогорова математика пройшла чотири основні періоди розвитку.

1. Зародження математики — від глибокої давнини до VI—V ст. до н. е., тобто до того часу, коли математика стає самостійною галуззю теоретичного знання зі своїм власним предметом і методом.

2. Елементарна математика — від VI—V ст. до н. е. до кінця XVI ст. У цей час формувалися основні теорії, що стосуються математики сталих величин. У надрах математики сталих величин зароджувалися і розвивалися ідеї, які на кінець XVI ст. привели до створення передумов відкриття аналітичної геометрії і аналізу нескінченно малих — двох основних дисциплін класичної вищої математики. Вони вивчають вже не стани, а закономірності змінних величин.

3. Створення математики змінних величин — кінець XVI — середина XIX ст. На початку цього періоду французький учений Р. Декарт створює аналітичну геометрію, а англійський учений І. Ньютон і німецький учений Г. Лейбніцаналіз нескінченно малих. За невеликий проміжок часу до середини XIX ст. у математиці склалися майже всі математичні теорії, які нині називають класичними основами сучасної вищої математики.

4. Сучасна математика характеризується швидким зростанням об'єму просторових форм і кількісних відношень. У зв'язку з цим розширилася сфера застосування математики, виникло багато нових математичних теорій, які привели до створення електронних обчислювальних машин. Останні стали потужним знаряддям дослідження глибинних закономірностей природи і розв'язування найскладніших задач у різних галузях практичної діяльності людини.

Перший період історії математики безіменний, хоча математику завжди творили люди. Саме завдяки героїчним зусиллям тисяч і тисяч першопрохідців математичного пошуку зароджувалися і формувалися найпростіші математичні уявлення і поняття. Але імена перших математиків загубилися.

У кожний період історії науки видатні математики є першовідкривачами невідомих раніше теорем, розв'язків задач, за якими часто відкривалися нові горизонти науки.

У вчених були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи, поділити трагічну долю цілих народів, які ставали жертвами кривавих воєн і політичних переворотів. Багато визначних математиків стали зразками беззавітної відданості науці, патріотами свого народу. А. Ейнштейн писав, що «...моральні якості видатних людей мають, можливо, більше значення для даного покоління і всього ходу історії, ніж чисто інтелектуальні досягнення. Останні залежать від величі характеру значно більшою мірою, ніж прийнято вважати».

Джерело: А. Г. Конфорович. Колумби математики. Київ, 1982.


The story of mathematics - https://www.storyofmathematics.com (англ.мова)

Баран О.І. Математичні мініатюри / Гол. ред. І.С. Маркова.– Х.: Основа, 2003.– 96 с.– (Математика в школах України; Вип. 1(1)).
У виданні наводяться найбільш цікаві відомості про життя і досягнення видатних математиків.

Бондар М. Біографії видатних математиків // Математика.– 2004.– Черв. (№21/22).– С.9-11.– (Шк. світ).

Будівництво Д.Я. Короткий нарис історії математики. М.: Наука, Фізматліт, 1990.

Василенко О.О. Математик Софія Ковалевська // Країна знань.– 2005.– №5.– С.31-33.

Декарт Рене. Геометрія і філософія: (На честь 400-ліття з дня народження великого філософа і математика) / Ред., пер., адаптація, передм. і вступ. ст. В.О. Тадеєва: Навч. посіб. для учнів.– 2-е вид.– Тернопіль: Підруч. і посіб., 2002.– 80 с.– (Б-ка заочної мат. шк.).
Мова йде про життєвий шлях геніального французького ученого XVII ст. Рене Декарта та його наукові відкриття у математиці і філософії.

Добровельский В.О. Юність Карла Гаусса // Країна знань.– 2005.– №6.– С.14-17.

Коваленко Д. Актуарна математика // Математика у шк.– 2006.– №3 (59).– С.56.

Мавло Д., Шмигевський М. Ювілей, що не відбувся (драматична історія формули об’єму піраміди) // Математика в шк.– 2003.– № 10.– С. 49-52.
У публікації висвітлєно драматичну історію формули знаходження об’єму тетраєдра за відомими довжинами його ребер, а також запропоновано власний варіант доведення цієї формули (яку дехто називає формулою Ейлера).

Прасолов В.В. Три классические задачи на построение: Удвоение куба, трисекция угла, квадратура круга.– М.: Наука, 1992.– 80 с.– (Попул. лекции по математике; Вып. 62).
У книзі викладено історію розв’язання знаменитих задач давнини, які відіграли значну роль у становленні математики, а також подаються цікаві відомості про розвиток математичних методів у Давній Греції.

Рибников К.О. Історія математики. М.: Наука, 1994.

Стройк Д.Я. Краткий очерк истории математики: Пер. с нем.– 5-е изд, испр.– М.: Наука, 1990.– 256 с.
Книга відомого голландського математика та історика математики Д.Стройка – одне з найкращих видань у світовій математичній літературі. У ній цікавою, високохудожньою мовою викладено історію математики від зародження цієї науки до кінця ХІХ століття.

Шмигевський М.В. Анрі Пуанкаре // Математика у шк.– 2004.– №3.– с.57. Шмигевський М.В. Велика теорема Ферма // Математика у шк.– 2006.– №2 (58).– С.51-55.

Шмигевський М.В. Видатні математики.– Х.: Основа, 2004.– 174 с.– (Математика в школах України; Вип. 6(18)).
Книга містить нариси історичного розвитку математики з давніх часів до нашого часу. Наведено також захоплюючі біографічні мініатюри про життя і творчість найбільш славетних математиків.

Шмигевський М.В. Історія премії Філдса // Математика у шк.– 2004.– №1.– С.53-55.

Шмигевський М.В. Леонард Ейлер // Математика в шк.– 2003.– № 9.– С. 51-55.
Про життєвий та творчий шлях найпродуктивнішого математика в історії людства.

Юшкевич А.П. Математика в її історії. М.: Наука, 1996.

Comments