Тлумачний словник біологічних термінів

Брунькування – спосіб нестатевого розмноження, за яким нова особина розвивається з виросту (бруньки) на тілі материнської особини. Притаманне, зокрема, кишковопорожнинним.

Вакуолі – порожнини в протоплазмі клітини, заповнені клітинним соком з включеннями. У деяких одноклітинних тварин виконоють функції травлення та виділення.

Вторинноводні тварини – мешканці водойм, предки яких вели наземний спосіб життя. Прикладом таких тварин з тих, що нині живуть, можуть бути ки-ти й дельфіни, з вимерлих – іхтіозаври, рибоподібні морські рептилії.

Ген (від грецького genos – рід, походження) – структурна і функціональна елементарна одиниця спадкової інформації, що є ділянкою молекули ДНК, яка контролює виникнення будь-якої ознаки в будь-яких умовах середовища.

Геронтологія – галузь медико-біологічної науки, яка вивчає закономірності старіння організмів.

Дарвінізм – теорія еволюції органічного світу, що розглядає процеси і закономірності його історичного розвитку.

Ектодерма (у перекладі українською – “зовнішня шкіра”) – зовнішній зародковий листок, один з трьох (або двох) шарів тіла зародка багатоклітинних тварин, що дають початок різним тканинам і органам.

Ентодерма (у перекладі українською – “внутрішня шкіра”) – у багатоклітинних тварин – один з шарів тіла зародка.

Імунітет – несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут.

Індуктор – збудник; речовина, що стимулює вироблення ферменту, перебуваючи в середовищі, яке оточує організм.

Індукція – збудження, виведення – процеси, які спричиняють індуктори.

Капіляри (від латинського слова, що означає “волосяний”) – найдрібніші кровоносні судини, що пронизують тканини і органи. З’являються у тварин із замкненою кровоносною системою. Найчастіше проводять кров з артерій у вени.

Мезодерма (в перекладі з грецької – “середня шкіра”) – середній зародковий листок. З’являється у тришарових тварин, зокрема у червів.

Органела (латинська зменшувальна форма від “орган”) – постійні утво-рення, структури у клітині для виконання певної роботи, функції. У одноклітинних організмів виконують функції деяких багатоклітинних організмів.

Паразит
 – організм, який існує за рахунок особин іншого виду і зв’язаний з ними у своєму життєвому циклі.

Плацента – орган, що забезпечує зв’язок між організмом матері й зародком під час внутрішньоутробного розвитку.

Патогенність – властивість хвороботворних або паразитарних організмів спричиняти інфекційні захворювання інших істот.

Регенерація – відновлення організмом втрачених чи пошкоджених органів або тканин.

Сегментація – розчленування тіла на послідовно розташовані ділянки.

Сукулент – рослина з соковитими м’ясистими листками ( агава, алое) або стеблом (кактус); легко витримують високі температури повітря, але не стійкі до зневоднення.

Comments